Історія саду досить цікава і романтична. На першу половину XIX ст. припадає пожвавлення економічного, культурного і наукового життя у Києві, чому сприяло також відкриття у 1834 р. Київського університету Св. Володимира, а згодом і Ботанічного саду, який став провідним осередком інтродукції рослин, забезпечував викладання ботаніки в університеті, зосереджені в саду колекції живих рослин слугували матеріалом для наукових досліджень і великих відкрить.

 

 

 

 

У Ботанічному саду працювали видатні ботаніки, які очолюючи кафедру ботаніки в Університеті і одночасно були директорами саду; тому, говорячи про історію саду, не можна не згадати найголовніших наукових досягнень, пов′язаних з університетським ботанічним садом. На першому місці з них, безумовно, є дослідження в галузі ембріології, генетичної цитології та філогенетичної систематики рослин. Ці дослідження мають світове значення. Про подвійне запліднення згадується у першому-ліпшому підручнику загальної біології та ботаніки в усіх країнах світу. Не менш важливим є відкриття супутників хромосом і дослідження з халазогамії, які є вагомими при побудові філогенетичних систем. Усі ці відкриття належать акад. С.Г. Навашину, що був директором ботанічного саду з 1894 по 1914 рік. У саду і досі ростуть дерева, з яких С.Г. Навашин та його учні відбирали матеріал для своїх досліджень.

 

 

ВИДАТНІ ПОСТАТІ. Питання про створення ботанічного саду виникло відразу ж після заснування Університету. Займався цим спочатку у 1834-1838 рр. перший професор кафедри ботаніки університету Св. Володимира В.Г. Бессер. Маючи досвід розбудови Кременецького ботанічного саду він активно долучився до процесу створення ботанічного саду Київського університету, розпочавши цей процес з пошуку місця для його розташування. Архітектор В.І. Беретті, за проектом якого зводився університет, запропонував розташувати ботанічний сад на пустирі, що прилягав до спорудженого університету. Оглянувши обране місце, перший ректор університету М.О. Максимович, професор В.Г. Бессер і викладач А.Л. Андржейовський схвалили запропоновану територію і надіслали рапорт до Ради університету. Основою колекції саду мали стати рослини, які у 1833 р. було вирішено перевезти з Кременецького (Волинського) ліцею після його розформування. За реєстром 1834 р. було прийнято 513 рослин 34 видів, які тимчасово розмістили у Міському (Царському) та інших садах Києва.
Після завершення 25-річної служби, В.Г. Бессер у 1838 р. вийшов на пенсію, передавши свої обов′язки завідувача кафедри та директора ботанічного саду Р.Е. Траутфеттеру. Погодивши з ректором університету кошторис на утримання саду, детально ознайомившись з відведеною територією, Р.Е. Траутфеттер 22 травня (10 травня) 1839 р. зробив перші посадки майбутньої колекції. Відтоді цей день вважається датою заснування Ботанічного саду Київського університету. Наприкінці вересня 1847 р. було завершено спорудження оранжерейного комплексу з 7 відділень, а також терас, що збереглися до наших днів. До 1850 р. остаточне впорядкування саду було завершено.

 

У 1852 р. Р.Е. Траутфеттера призначили ректором Університету, посаду директора ботанічного саду у 1853-1868 рр. зайняв професор ботаніки П. С. Рогович. У наступні роки тривала забудова території, колекції постійно збагачувалися, лишки рослин використовували для озеленення міста, зокрема для укріплення крутих схилів берегів Дніпра у Києві. У 1868 р. після виходу П.С. Роговича на пенсію, директором ботанічного саду призначили професора Я.Я. Вальца, який у 1871 р. перевівся до Новоросійського (нині Одеського) університету. У 1871-1878 рр. посаду директора ботанічного саду обіймав ординарний професор університету І.Г. Борщов. Під його керівництвом проводилися різноманітні роботи з впорядкування території та розширення рослинних колекцій, у жовтні 1877 р. було завершено будівництво водопроводу в оранжереях ботанічного саду. На багатьох документах, поряд з прізвищем офіційного директора був і підпис Й.В. Баранецького, який безпосередньо опікувався справами ботанічного саду і був завідувачем Ботанічного кабінету. 

 

 

 Багато зусиль для розвитку і збагачення колекцій доклав відомий дослідник флори, професор ботаніки І.Ф. Шмальгаузен. Він керував садом з 1879 р. і залишався на цій посаді до кінця свого життя (1894 р.). У 1884 р., коли урочисто святкували 50-річчя заснування Київського університету, ботанічний сад заявив про себе як цілком сформований науково-дослідний заклад, що вів переписку і здійснював обмін з 80 ботанічними садами; у колекції нараховувалося 1169 видів оранжерейних рослин, у відкритому ґрунті 1193 дерев, кущів, багаторічників та близько 500 видів однорічників. У ці роки в ботанічному саду працював Й.К. Пачоський, який за дорученням директора займався визначенням рослин, збиранням насіння і впорядкуванням гербарію та В.І. Липський, який був консерватором ботанічного саду. 

 

 

 

 Всесвітньо відому славу Київському університету та його ботанічному саду принесли відкриття С.Г. Навашина, який протягом двадцяти років (1894-1914) очолював ботанічний сад і одночасно завідував кафедрою морфології та систематики рослин університету. Чудовий викладач, доброзичливий учений, С.Г. Навашин мав багато учнів у Києві, які разом із ним проводили дослідження і яким він передавав свої знання та досвід. Це відомі вчені М.В. Цінгер, Л.М. Делоне, Г.А. Левицький, Я.С. Модилевський, М.Г. Холодний, В.В. Фінн та багато інших. Після С.Г. Навашина університетським ботанічним садом нетривалий час (літо-осінь 1914 р.) тимчасово завідував професор К.А. Пурієвич. 

 

 

 

19 листопада 1914 р. до Правління університету було направлено рапорт щодо доручення завідування ботанічним садом ординарному професору Київського університету Св. Володимира О.В. Фоміну, який тоді вже був відомим ботаніком, мав досвід організації Тифліського ботанічного саду і був добре обізнаний з ботанічними садами Західної Європи. З великим піднесенням О.В. Фомін взявся за реконструкцію ботанічного саду, поповнення його колекцій, особливо оранжерейних рослин, розширення і збагачення гербарію. З 1919 р. О.В. Фомін почав працювати також і в Академії наук УРСР, у 1921 р. його було обрано академіком, він був членом багатьох наукових товариств у нашій країні і за кордоном, у 1923 р. ним був заснований «Вісник Київського ботанічного саду», у якому був надрукований Проект положення про Український науково-дослідний Ботанічний інститут (1926, т. 4), розроблений О.В. Фоміним і надісланий до Президії Укрнауки.

 

Ім′я О.В. Фоміна назавжди пов′язане з Київським університетом, кафедрою систематики та морфології рослин, якою він завідував 15 років, та з ботанічним садом, керівником якого він був протягом 20 років. Ботанічний сад, про розвиток якого постійно дбав О. В. Фомін, завдячує вченому своїм збереженням у буремні роки Першої світової війни, періоду революцій та Громадянської війни, що у 1914-1922 рр. пережила Україна. У 1935 р., після смерті О.В. Фоміна, за видатний внесок у розвиток науки та титанічну організаторську діяльність ботанічний сад було названо його ім′ям. На відзначення 100-річчя з дня народження академіка О.В. Фоміна на будівлі адміністративного корпусу Ботанічного саду було відкрито меморіальну дошку з написом «В цьому будинку з 1915 до 1935 року жив і працював талановитий радянський ботанік, директор Ботанічного саду академік Фомін Олександр Васильович (1867-1935)».

Після О.В. Фоміна ботанічним садом, що був переданий у підпорядкування Виконкому Київської міськради (1934-1941 р.), керував відомий ботанік М.В. Дубовик. Коли почалася Друга світова війна (1939-1945 рр.), багато працівників закладу влилися у лави захисників Батьківщини. Серед тих, хто загинув смертю хоробрих - М.В. Дубовик. У літописі пам′яті залишаться імена патріотів, які рятували колекцїї під час лихоліття війни. Це директори ботанічного саду професор М.І. Луговий (1942-1943 рр.) і наук. співробітник Н.І. Вакуленко (1941, 1943-1944 рр.) та працівники саду К.С. Гаражеєва, П.Є. Коляда та ін. З вересня 1944 р. директором ботанічного саду призначили завідуючого кафедри фізіології і біохімії рослин Д.П. Проценка. Завдяки енергійним діям директора і самовідданій праці колективу вдалося не лише залікувати рани, нанесені війною, а й активізувати роботу наукових досліджень, збільшити колекцію рослин, провести реконструкцію в оранжереях з підключенням до центрального опалення міста. 

СТАНОВЛЕННЯ САДУ. Рішенням Ради міністрів УРСР у 1960 р. Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна був оголошений пам’яткою садово-паркової архітектури республіканського значення. У 1961 р. директором ботанічного саду був призначений доцент кафедри фізіології рослин І.П. Білокінь, який приклав багато зусиль для присвоєння у 1969 р. ботанічному саду статусу наукової установи з науковою категорією. У 1974 р. міська рада прийняла постанову «Про заходи по благоустрою і реконструкції Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна». Під керівництвом директора В.Ф. Лапчика було проведено капітальну реконструкцію центральних оранжерей. На місці трьох старих 16-метрових оранжерей було збудовано 30-метрову оранжерею (площа близько 1000 м²), яка на той час була найвищою спорудою такого типу в Європі. Силами підрядних організацій, працівників Ботанічного саду, а також студентів і викладачів Університету було проведено значні роботи з упорядкування паркової частини Ботанічного саду.

З метою ліквідації наслідків ерозії схилів було завезено близько 20 тис. м³ ґрунту, висаджено понад 4 тис. дерев та кущів, на площі 5 га закладено нові газони, створено експозиції бузку, магнолій, рододендронів, шипшин, хвойних рослин. У 1984 р. було завершено будівництво купольної оранжереї заввишки 18 м загальною площею понад 500 м². За проектом ст. наук. співробітника Ботанічного саду В.І. Северина і за безпосередньої участі В.М. Цапа, В.О. Ступніцького, Т.М. Білого та ін. господарським способом було збудовано актову залу на 150 місць, місток, низку побутових і лабораторних приміщень, а також комплекс оранжерей водних рослин. У 1982 р. директор ботанічного саду В.Ф. Лапчик був переведений на посаду завідувача відділу фізіології та біохімії інтродуцентів, а директором був призначений д.б.н. О.О. Лаптєв, який багато уваги приділяв підготовці наукових кадрів. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 311 від 22.07.1983 р. Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна було затверджено як заповідний об’єкт.

 

 

 

СУЧАСНІСТЬ. На початку 1987 р. О.О. Лаптєв був переведений на посаду завідувача кафедри ботаніки Університету, а посада директора ботанічного саду виявилася вакантною. На загальних зборах колективу ботанічного саду заступника директором з наукової роботи, к.сх-г.н. В.В. Капустяна було обрано директором ботанічного саду. 

 

У Ботанічному саду за часів директорства В.В. Капустяна (1987–2006 рр. та з 2008 по 2012 рр.) було відбудовано лабораторно-адміністративний корпус, у якому розмістилися наукові лабораторії та підрозділи, в одному з приміщень було створено Музей історії Ботанічного саду. За підтримки Комітету Верховної Ради України з питань екополітики у Ботанічному саду була побудована альтернативна система опалення з використанням газу. Були проведені значні роботи з упорядкування паркової території, куди було завезено майже 20 тис. м³ рослинного ґрунту, висаджено близько 4 тис. екзотичних дерев та кущів, на площі понад 5 га закладено нові газони, реконструйовано експозиції бузків, магнолій, шипшин, хвойних рослин тощо. У 1999 р. вийшов з друку 1-й номер Вісника Київського національного університету імені Тараса Шевченка серія «Інтродукція та збереження рослинного різноманіття», в якому розглядалися питання збереження рослинного різноманіття в культурі та природі.

 

 

 У 2006 р. директором Ботанічного саду був призначений д.б.н., професор В.А. Соломаха, який значну увагу в своїй діяльності приділяє підготовці кадрів найвищої кваліфікації, будучи науковим керівником докторантів, аспірантів та пошуковців. За керівництва В.А. Соломахи підготовлено та видано у 2007 р. повний каталог рослин колекції Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна, де представлено 1820 таксонів деревних рослин, 1900 видів, різновидностей і сортів трав‘янистих рослин та 4214 таксонів тропічних і субтропічних рослин.

 

 

 

З вересня 2012 р. Ботанічний сад очолив випускник кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к.б.н. О.О. Сенчило. З перших днів діяльності на посаді директора, після детального аналізу стану колекцій та інфраструктурних об′єктів, ним було вирішено спрямувати діяльність у різних напрямах. Упродовж 2015-2018 рр. було замінено аварійне скляне покриття полікарбонатними плитами на субтропічних оранжереях однодольних, голонасінних рослин та частково кліматрону і тропічної оранжереї. Було зроблено чимало робіт по благоустрою і впорядкуванню території Ботанічного саду, її експозиційної частини: навесні 2019 р. завершилася реконструкція дорожнього покриття і бордюрів на центральній ділянці паркової частини («Партер»), на терасах біля адмінкорпусу було закладено нові газони, реконструйовано і знову сформовано рослинні експозиції.

 

У 2015 р. до Дня міста за сприянням Київської міськради реконструювали частину паркану Ботанічного саду вздовж бульвару Шевченка. У травні 2017 р. у Ботанічному саду відбулася конференція з нагоди 150-річчя від дня народження О. В. Фоміна. На фасаді центрального корпусу саду, де в одній із кімнат жив і працював вчений, відкрили нову меморіальну дошку. У грудні 2017 р. на території Ботанічного саду відбулося відкриття пам′ятника «Ворота душі – діалог Тараса Шевченка і Ду-Фу». Витвір виконано у формі двох книг, що уособлюють уявний діалог між двома видатними національними поетами. Для об’єднання природоохоронних зусиль та обміну інформацією спільно з Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка НАН України та Інститутом ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України була проведена восьма міжнародна конференція «Planta Europa» під девізом «Збережемо рослини заради майбутнього Землі».

 

 

4 червня 2019 року директором Ботанічного саду призначена д-р біол. наук, ст.наук.сп. М.М. Гайдаржи. Разом із колегами, Марина ГАЙДАРЖИ понад п’ятдесят років працює над формуванням і збереженням колекції сукулентних рослин, вивівши її в розряд однієї з найчисельніших серед ботанічних установ не тільки в Україні, але й у Східній Європі. У 2015 році колекціям тропічних та субтропічних рослин у захищеному ґрунті, як унікальному зібранню рослин світової флори, було надано статус Національного надбання України. 

 

 

10 листопада 2021 року рішенням Кабінету Міністрів України колекція деревних рослин відкритого ґрунту отримала статус Національного надбання України. Нині у дендрарії Ботанічного саду культивується 2234 таксономічні одиниці, тоді як на початку його заснування налічувалося 419. Провідні колекції – родові комплекси Магнолія, Рододендрон, Голонасінні, Кизильник, Таволга, Шипшина. Колекція представлена 66 родинами, 208 родами; у складі колекції є понад 200 раритетних видів, із них майже 150 видів занесені до Світової Червоної книги.

У жовтні 2019 року у парковій частині Ботанічному саду, поряд із скульптурною композицією "Ворота душі. Діалог Тараса Шевченка і Ду Фу" відбулося відкриття «Поетичної галявини». Ректор КНУ Леонід ГУБЕРСЬКИЙ зазначив, що у Ботанічному саду планується встановити пам’ятники й іншим видатним класикам світової літератури та культури, які не лише прикрасять улюблений Сад киян і гостей міста, а й заохочуватимуть до вивчення літератури та історії та наголосив, що Ботанічний сад, який розташований у центрі столиці, повинен стати осередком культури у місті Києві. 

 

У 2020 році, у Всесвітній день охорони навколишнього середовища, з почину команди Координатора проектів ОБСЄ в Україні, встановили арт-об’єкт «Діалог» - альтанку, змайстровану із перероблених пластикових кришечок і оснащену сонячною батареєю і WI-Fi. В одному із куточків Ботанічному саду, роком раніше, встановили лаву зі спинкою, теж виготовлену із переробленого пластику. Ці арт-об’єкти, створені за ініціативою команди Координатора проектів ОБСЄ в Україні, не лише прикрасили паркову алею Ботанічного саду, а й стали нагадуванням, що справжня безпека залежить від багатьох різних речей, а екологічні питання є важливою складовою поняття безпеки.

У 2021 році на фасаді житлового будинку, що розташований навпроти Ботанічного саду, встановили бронзову мініскульптуру, присвячену австралійській пальмі Лівістона (Livistona australis), оригінал якої росте у субтропічній оранжереї Ботанічного саду. Ця пальма є найстарішою і найвищою в Україні. Це перший «монумент» рослині у Києві.
25 липня 2022 року у науковій частині Ботанічного саду, на фасаді адміністративної будівлі, на глибоку повагу та вдячність, урочисто відкрили пам’ятну дошку на честь Василя Васильовича КАПУСТЯНА, який упродовж 25 років очолював Ботанічний сад.

У серпні 2022 року Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна став учасником міжнародної організації Botanic Gardens Conservation International / Міжнародної ради ботанічних садів з охорони рослин, яка об’єднує ботанічні сади світу та залучає партнерів на всіх рівнях до реалізації Глобальної стратегії збереження рослин (Global Strategy for Plant Conservation, GSPC). 9 серпня 2022 року відбувся перший круглий стіл за участі директорів десяти ботанічних садів України (учасників програми) і іноземних партнерів, зокрема представників Partnerships for Nature (USA) і BGCI (Great Britain).

З 2022 року – складні осінньо-зимові періоди для збереження оранжерейних колекцій тропічних і субтропічних рослин. Сувора дійсність - відімкнення світла, нестача тепла,
дров’яні печі Булерьян.

 

З першого дня свого заснування Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна і його унікальні колекції є цінною навчальною базою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Створені колекції є наслідком багаторічної роботи співробітників, які вивчали біологію рослин, розробляли агротехніку вирощування різних видів, форм та сортів рослин, вивчали ритми їхнього сезонного росту і розвитку, ступінь зимо,- та посухостійкості, стійкості до шкідників та хвороб, репродуктивну здатність. За матеріалами колекції видано низку монографічних робіт, проводяться навчально-тематичні екскурсії, здобувачі освіти збирають та опрацьовують матеріал для курсових і дипломних робіт.