- Перегляди: 1557
Ділянка «Декоративних деревних рослин» розташована на розі вул. Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка. Займає площу близько 1,6 га. Умовно розділена на 12 ділянок.
Тут експонуються близько 500 колекційних одиниь, які відносяться до двох відділів, 5 класів, 43 порядків, 58 родин, 124 родів, що включають понад 200 видів, а решта внутрішньовидових таксонів – це складає 20% колекції дендрарію Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна.
Більшу половину колекційного фонду ділянки (57%) складають представники п’яти домінуючих родин: Rosaceae Juss. – 19%, Cupressaceae Bartl. –15%, Pinaceae Lindl. – 12%, Caprifoliaceae Juss. – 5%, Magnoliaceae Juss. – 5% . Тоді як 43% – це деревні насадження інших 53 родин, які на ділянці представлені 1–20 колекційними одиницями.
За життєвими формами переважають кущі – 224 кол. од., інші інтродуценти розподілені наступним чином: дерева – 150, ліани – 16, напівкущі – 8, кущики – 3, дерево-кущ – 1.
Созологічний статус мають 8 видів, із них:
– до Червоної книги України занесено 7 видів (Chamaecytisus podolicus (Bloski) Klásková, Helianthemum canum (L.) Baumgart., Pinus cembra L., Spiraea polonica Blocki, Staphylea pinnata L., Tamarix gracilis Willd., Taxus baccata L.);
– до Європейського Червоного списку – 2 види (Chamaecytisus podolicus; Picea omorica (Panc.) Purkyne).
- Перегляди: 2459
У Ботанічному саду ім. акад. О.В.Фоміна колекція рослин роду Spiraea нараховує 135 таксонів, що представлені 270 зразками і понад 3 тис. екземплярами. У перекладі з давньогрецької мови слово Spiraea означає вінок або лента – так розміщуються багаточисельні суцвіття – зонтики, щитки на пагонах кущів. Таволги висаджені в експозиції на ділянці Таволг і сосен та на інших ділянках дендрарію як солітери, у вигляді куртин по 5-7, 20-30 екз. і більше, а також в бордюрах, на клумбах, кам’янистих гірках, як ґрунтопокривні, в поєднанні з багаторічниками тощо. Рослини з повоєнних насаджень: таволга в’язолиста (S. ulmifolia) з Карпат, т. дібровколиста (S. chamaedryfolia), т. верболиста (S. salicifolia), т. середня (S. media) з широким євразійським ареалом; т. Саржента (S. sargentiana) з Китаю, т. березолиста (S. betulifolia) з Далекого Сходу; т. гострозазубрена (S. arguta), т. бузкоцвіта (S. syringaeflora) та ін. зростають на інших ділянках дендрарію.
Ціняться таволги у декоративному садівництві як красивоквітучі та декоративнолиств’яні кущі. Першими з середини квітня зацвітають до розпускання листків: таволга Тунберга (S. thunbergii), т. сива (S.× cinerea `Grefsheim`), т. звіробоєлиста (S. hypericifolia), т. гострозазубрена (Spiraea arguta), т. усурійська (S. ussuriensis) та ін. Продовжують цвітіння види групи білоквіткових таволг до третьої декади червня, серед яких: таволга китайська (S. chinensis), т. Блюма (S. blumei), т. Генрі (S. henryi), т. Вільсона (S. wilsonii), т. Віча (S. veitchii) тощо. Таволги з рожевим забарвленням квіток починають цвісти з першої декади червня, серед яких: таволга низька (S. humilis) з Якутії і таволга густоквіткова (S. densiflora) з Півн. Америки. До середини літа цвітуть таволги з волотеподібними суцвіттями – це північноамериканські види: т. Білларда (S. billiardii), т. Дугласа (S. douglasii), т. Менциса (S. menziesii) та ін. і закінчують цвітіння у кінці липня та на початку серпня т. біла (S. alba) і таволга повстиста (S. tomentosa). Багаточистельні сорти таволги японської дивують серед літа яскравим забарвленням квіток від білого до малинового кольорів (‘Genpei’), а також забарвленням листків – навесні яскраво-оранжевих відтінків (‘Goldflame’), світло-жовтого та малинового кольорів.
Для створення такої колекції З.Г. Бонюк, починаючи з 1984 р., було організовано і проведено понад 30 експедицій в місця природного зростання Spiraea по території України та колишнього СРСР, а також у вітчизняні та зарубіжні ботанічні сади. Серед інтродукованого різноманіття виявлено і описано нові для ботанічної науки гібриди, форми і культивари: S. trilobata × S. crenata (Bonyuk, 2003 р.); S. trilobata f. crataegifolia Bonyuk, f. nova., Spiraea nipponica f. tosaensis ‘Nana’ cv. nov. (Bonyuk, 2002). S. fritschiana`Rosea` cv. nov. (Bonyuk, 1986). Видано монографію: «Таволги (Spiraea L.)», 2008, де за морфологічними ознаками та за допомогою методу хемотаксономії запропоновано З.Г. Бонюк модифіковану систему роду Spiraea.
- Перегляди: 1702
Посадка перших дерев та кущів розпочалась восени 1841 р. під загальним керівництвом Р.Е. Траутфеттера за планом професора В.І. Беретті - автора проекту головного університетського корпусу. Було проведено терасування всієї території, що і донині є зразком ландшафтної архітектури. Основою для створення колекції деревних рослин слугувала колекція Ботанічного саду Кременецького ліцею. В кінці 1841 р. у Києві в Університеті Св. Володимира знаходилось ґрунтових дерев і кущів 297 видів у кількості 5414 екземплярів. Під керівництвом Р.Е. Траутфеттера і старанні садівника Й.Г. Гохгута роботи по висаджуванню рослин та впорядкуванню території йшли швидко, і були закінчені у квітні 1850 р. У 1862 р., через 20 років після заснування Ботанічного саду, професор П.С. Рогович писав у звіті, що Ботанічний сад Університету Св. Володимира за багатством і розмаїтістю видів рослин належить до числа кращих Ботанічних садів Російської Імперії. На кінець 1863 р. тут налічувалось 663 види дерев і кущів у кількості 25700 екз.
Завдяки нашому Ботанічному саду значного поширення в Україні набули робінія звичайна, шовковиця біла, гледичія триколючкова, бундук дводомний, каркас західний, горіх чорний, бархат амурський, сосна Веймутова, туя західна, церцис канадський та інші екзотичні рослини. У середині ХІХ ст. випробувано понад 60 сортів винограду, з яких зимостійкими виявилося близько 15 сортів що набули поширення у Києві і його околицях. У дендрарії Ботанічного саду було закладено каштанову алею з гіркокаштану звичайного, фрагменти якої збереглися дотепер.
Нині колекція деревних рослин незахищеного ґрунту налічує понад 2223 колекційних одиниць, з яких 1140 видів. Вагому частку колекції складають голонасінні рослини — 319 таксонів, в т.ч. 187 сортів, що різняться за габітусом, формою крони, забарвленням хвої. Тут можна побачити рослини, які походять з Японії, Китаю, Північної Америки. Одним із представників флори Японії є криптомерія японська, що росте у відкритому ґрунті з 1965 р. та регулярно утворює насіння. Флору Китаю в колекції представляють псевдомодрина Кемпфера, сосна Арманда, ялівець лускатий тощо. Голонасінних рослин, які походять з Північної Америки, в колекції досить багато: калоцедрус збіжистий, кипарисовик Лавсона, псевдотсуга Мензіса, представлена в Ботанічному саду кількома поколіннями та багато інших. Єдині представники класу Гнетових, культура яких можлива у місцевому кліматі — це екзотичні ефедри з посушливих кліматичних областей Євразії, Африки, Америки. Їм властиві перехідні риси морфології, анатомії між Голонасінними та Покритонасінними рослинами.
Дендрарій Саду умовно розділено на ділянки: Реліктових деревних рослин; Пінетум; Декоративних деревних рослин; Кизильників; Таволг і сосен; Розарій; Формово-декоративний плодовий сад та експозиційну паркову частину. У 1970-і роки було започатковано інтродукцію рослин методом філогенетичних родових комплексів. Згодом були закладені ділянки рододендронів, магнолій кизильників, таволг, сосен і глодів.
Найповніше представлені в експозиціях Саду роди: рододендрон — 177, кизильник –146, таволга — 135, ялівець — 75, магнолія — 72, глід — 70, сосна — 64, жимолость – 58, шипшина – 55, ліщина – 30, еріка – 16, ефедра — 14, жостір — 14 видів, підвидів, форм та сортів та ін. Значну частку колекції складають сорти яблуні — 173 та груші — 58 сортів, з яких створено формово-декоративний плодовий сад. Різноманітні способи просторового формування крони плодових дерев на карликових підщепах дозволили розмістити значну їх кількість на невеликій території загальною площею 0,22 га. За допомогою спеціальних опор плодові дерева формують у вигляді вхідних арок, вертикальних, горизонтальних, хвилястих та сітчастих кордонів, а також у вигляді пальмет, ваз, спіралей, гірлянд та пірамід, що викликає захоплення у відвідувачів.
- Перегляди: 2452
Рододендрони (лат. Rhododendron) – рід напівлистопадних, листопадних і вічнозелених чагарників і дерев родини Вересові, який об’єднує до 1300 видів та понад 10000 сортів. У Ботанічному саду ім..акад. О.В. Фоміна упродовж останніх 50 років у відкритому ґрунті зібрана колекція цих рослин, яка налічує понад 170 видів, різновидів, гібридів та культиварів.
Слово «рододендрон» складається з двох коренів: «rhodon», що означає «троянда», і «dendron» – дерево, що в результаті утворює поняття «трояндове дерево», або «дерево з трояндами». У природі рододендрони поширені в областях з помірним та прохолодним кліматом, зазвичай у прибережних зонах річок, морів і океанів або на північних схилах гір, де випадає багато опадів. Ростуть у підліску, переважно у напівзатінку. Деякі рододендрони здатні рости у висоту до 30 м, а деякі види є сланкими чагарниками. Квітки рослин цього роду різняться між собою за розміром, за кольором і за формою. Досить сказати, що найдрібніші з них буквально крихітних розмірів, а найбільші досягають 20 см у діаметрі. Перший раз, почувши назву квітки – рододендрон, важко собі навіть уявити наскільки це ніжна і тендітна рослина. Для того, щоб виростити ці красивоквітучі кущі доведеться створити всі необхідні умови для цвітіння. Якщо рододендрони посаджені на правильно обраній ділянці, в підготовлений грунт і і вкриті мульчою, то догляд за ними стає значно простіший.
Rhododendron ‘Cynthia’
Rhododendron ‘Cynthia’
Рододендрон західний (Rhododendron occidentale)
Рододендрон західний (Rhododendron occidentale)
Рододендрон кетевбінський (Rhododendron catawbiense Michx. ‘Grandiflorum’)
Рододендрон кетевбінський (Rhododendron catawbiense Michx. ‘Grandiflorum’)
Рододендрон короткоплодий (Rhododendron brachycarpum)
Рододендрон короткоплодий (Rhododendron brachycarpum)
Рододендрон сіхотинський (Rhododendron sichotense)
Рододендрон сіхотинський (Rhododendron sichotense)
Рододендрон чудовий (Rhododendron insigne)
Рододендрон чудовий (Rhododendron insigne)
Рододендрон Шліпенбаха (Rhododendron schlippenbachii)
Рододендрон Шліпенбаха (Rhododendron schlippenbachii)
Рододендрон японський цвіте в середині травня, забарвлення квіток від білого, оранжевого і до різних відтінків рожевого корльорів
Рододендрон японський цвіте в середині травня, забарвлення квіток від білого, оранжевого і до різних відтінків рожевого корльорів
- Перегляди: 1843
Рід Viburnum L. (Калина) належить до родини Адоксові (Adoxaceae Juss.) нараховує близько 200 видів, поширених в помірних і субтропічних областях. У природній флорі України два види: К. гордовина (V. lantana) і К. звичайна (V. opulus). Калини – листопадні і вічнозелені кущі або невеликі дерева, є декоративними, медоносними, лікарськими рослинами.
Колекція роду Viburnum в Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна нараховує 23 таксономічних одиниці: 15 видів, 5 культиварів і 3 гібриди.
Серед калин, які впродовж багатьох років успішно адаптувалися в умовах культури слід відмітити наступні (в дужках вказаний рік інтродукції).
К. буреїнська (V. burejaticum, 1964), К. Карльса (V. carlesii, 1972), К. гордовина та її сорти (V. lantana, 1998), V. lantana ‘Aureum’ (1964), V. lantana ‘Variegatum’ (1963), К. канадська гордовина (V. lentago, 1976), К. звичайна та її сорти (V. opulus, 1977), V. opulus ‘Nanum’ (2006), V. opulus ‘Roseum’ (1936), К. сливолиста (V. prunifolium, 1974), К. рудувата (V. rufidulum, 1975), К. зморшкуватолистоподібна (V.×rhytidophylloides, 1966), К. зморшкуватолиста (V. rhytidophyllum, 1975), К. Віча (V. veitchii, 1975).
В період з 1999-2009 роки колекція роду Viburnum поповнилася новими таксонами, які в умовах культури відносно зимостійкі, цвітуть та плодоносять: К. вільхолиста (V. alnifolium) з Північної Америки, К. бічінська (V. bitchiuense) з Японії, К. ліщинолиста (V. corylifolium) – Китай, Гімалаї, К. Юди (V.×juddii) – гібрид, К. крупноголовчаста (V. macrocephalum) і К. Шренка (V. schensianum) – з Китаю.
Найбільш декоративними, ранньоквітучими серед калин є: К. боднантська (V.×bodnantense 'Dawn'), К. Карльса (V. carlesii), К. пахуча (V. farreri) та ін.
- Перегляди: 2292
Рід Lonicera L. (Жимолость) належить до родини Жимолостні (Caprifoliaceae Juss.) і нараховує понад 200 видів. Область природнього зростання жимолостей включає Європу, Передню і Середню Азію, Гімалаї, Східну Азію, Північну і Центральну Америку. У флорі України нараховується п’ять видів: Ж. козолиста (L. caprifolium), Ж. синя (L. cоerulea), Ж. чорна (L. nigra), Ж. татарська (L. tatarica) і Ж. звичайна (L. xylosteum). В списки Червоної книги України (2009) занесено Ж. синю (L. cоerulea) – ендемік флори Європи, реліктовий диз’юнктивноареальний вид на східній межі ареалу. Статус – рідкісний.
В Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна колекція жимолостей нараховує 44 види, 5 сортів, 2 гібриди, 3 варіації, 4 форми.
Жимолості – листопадні і вічнозелені, пряморослі і сланкі кущі, ліани, з їстивними і неїстивними плодами.
Серед вічнозелених видів колекції слід відмітити Ж. шапочну (L. pileata), Ж. блискучу (L. nitida), Ж. Генрі (L. henryi), яка в окремі роки вимушено листопадна, але майже щороку цвіте і плодоносить.
Жимолость їстивна (L. edulis) – може бути рекомендована як декоративна, ягідна і медоносна рослина.
Переважна більшість видів колекції – кущі, шість видів – ліани, які можуть бути придатними для вертикального озеленення: Ж. Брауна, сорт (L.×brownii var. fuchsioides), Ж. козолиста (L. caprifolium), Ж. тосканська (L. etrusca), Ж. Генрі (L. henryi), Ж. японська (L. japonica ‘Aureo-Reticulata’), Ж. витка, (L. periclymenum ‘Serotina‘). Зокрема, сорт Ж. японської, ‘Aureo-Reticulata’ може бути використаний як ампельна або ґрунтопокривна рослина.
Деякі види жимолостей декоративні впродовж всього вегетаційного періоду як за формою крони, листків і в плодах: Ж. Маака (L. maackii), Ж. Морроу (L. morrowii), Ж. міхурчаста (L. vesicaria) та ін.
Види роду Lonicera придатні для поодиноких і групових посадок, живоплотів, вертикального озеленення, на альпінаріях, як бордюрні рослини, а також для зимової вигонки.
Більшість видів витримують напівтінь, але на сонячних місцях краще ростуть, цвітуть і плодоносять.
З найбільш давніх екземплярів колекції слід відмітити: Ж. золотиста (L. chrysantha, 1975), Ж. Фердінанда (L. ferdinandi, 1929), Ж. Маака (L. maackii, 1934) та її різновид, L. maackii (Rupr.) Maxim. var. podocarpa Franch. (1934), Ж. паростева (L. prolifera, 1969), Ж. несправжньозолотиста (L.×pseudochrysantha, 1975), Ж. татарська (L. tatarica, 1929), Ж. звичайна (L. xylosteum, 1958).
- Перегляди: 1777
В Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна проведено первинне інтродукційне випробовування європейського виду Еріка рум’яна (Erica сarnea L.). Види роду Erica відносяться до стародавніх реліктів, у флорі України відсутні.
В природних місцезростаннях E. сarnea займає передгір'я, середню і східну частину Альп, поширена у високогірній субальпійській зоні, де утворює щільні зарості – вересовища. На сьогодні відомо понад 100 сортів цього виду, які широко використовуються в озелененні у країнах Західної Європи. Це сланкий вічнозелений кущ з дрібними листками. Еріка рум’яна – зимостійка, ранньоквітуча, медоносна рослина. Вона не вибаглива до родючості грунту. Декоративна увесь безсніжний період року, особливо у період масового цвітіння і під час активного росту пагонів. Це перспективна ґрунтопокривна рослина у вересових садах, для групових посадок невеликими куртинами, на газонах, в альпінаріях. Як бордюрна рослина вона придатна для висадки вздовж доріжок, на невеликих притінених терасах, для оформлення квітників. Ефективна як при посадці в самостійні групи, так і при композиційному оформленні з іншими рослинами, не потребує складного догляду, стійка до хвороб і шкідників, достатньо довговічна. У відкритому ґрунті Ботанічного саду створено навчально-експозиційну ділянку E. carnea та її сортів : 'Alba', 'Atrorubra', 'Snow Queen', 'Louise Rubin', 'Winter Beauty', 'Vivellii', 'Myretoun Ruby', 'March Seedling'
- Перегляди: 1859
Кизильники вражають своєю красою впродовж усього вегетаційного періоду як білим суцільним цвітом, так і темно-зеленими блискучими листками, а від середини літа і до пізньої осені – яскравими червоними плодами. Завдяки ініціативі та зусиллям відомого фахівця з вивчення рослин роду Cotoneaster проф. Г.Т. Гревцової Ботанічний сад має одну з найбільших у Східній Європі колекцію представників роду Cotoneaster.
Нині ділянка повністю сформована, експозиція вражає великими, куртинами грунтопокривних кизильників. Приваблюють кизильники близько одного метра заввишки з розлогими або горизонтально-розпростертими гілками, екзотично виглядають кущі кизильників 1,5–2,8 м заввишки із щільною кроною та пониклими і вигнутими гілками.
Серед кизильників є й високі 3–4,5 м з прямими чи розлого-звисаючими гілками, зокрема, кизильник багатоквітковий (C. multiflorus Bunge), к. гостролистий (C. acutifolius Turcz.), к. красивоплодий (C. calocarpus (Rehder & E.H. Wilson) Flinck & B. Hylmo) та ін. На теренах України лише у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна культивуються такі рідкісні види Cotoneaster, що були привезені із природних місць зростання: к. Антоніни (C. antoninae Juz.), к. кіноварно-червоний (C. cinnabarinus Juz.) із Заполяр’я, к. вірменський (C. armenus Pojark.) із Вірменії, к. каратавський (C. karatavicus Pojark.) із Казахстану та інші ендемічні види. Унікальним надбанням колекції є вперше інтродукований в Україну міжродовий гібрид горобини і кизильника горобинокизильник Позднякова (Sorbocotoneaster pozdnjakovii Pojark.) – привезений живцями у 1982 р. з Якутії.
Культивуються акліматизовані у Ботанічному саду гімалайський вид – к. суцільнолистий (C. integrifolius (Roxb.) G. Klotz), к. Франше (C. franchetii Boiss.) з Китаю та культивар к. Кріспа (C. crispii Exell), що виник у культурі із сріблясто-зеленими листками та кулястими оранжево-червоними плодами. Є види природної флори України – це к. суцільнолистий (C. integerrimus Medik.), к. чорноплодий (C. melanocarpus Fisch. et Blytt) та ендемік Криму – к. кримський (C. tauricus Pojark.), що занесений до Червоного списку МСОП.
- Перегляди: 1923
Вирощування представників роду Magnolia L. у Ботанічному саду розпочато ще у 1905 році, з 1968 року проблемами інтродукції магнолій займалась Т.П. Коршук, а вже протягом 17 років — Р.М. Палагеча. Нині колекція листопадних магнолій Ботанічного саду є найбільшою в Україні і нараховує більше 70 видів, гібридів та сортів.
Магнолії є реліктовими квітковими рослинами, які були поширені ще у крейдяному періоді. У теперішній час вони залишились у невеликому природному ареалі у країнах Східної та Південно-Східної Азії, Північної і Центральної Америки. Для того, щоб найширше представити магнолії в умовах Полісся та Лісостепу України, проводиться комплексний аналіз фізіолого-біохімічних та анатомо-морфологічних пристосувальних ознак пагонів магнолій до аномальних температур, що є найбільш показовим при визначенні рівня стійкості інтродуцентів та допомагає зрозуміти механізми адаптації рослин до негативної дії оточуючого середовища.
- Перегляди: 5871
Голонасінні – група рослин-реліктів, серед яких багато ендеміків та монотипних родів. Більшість з них є носіями унікальних і рідкісних біологічних особливостей, які вже не зустрічаються або мало поширені в сучасному рослинному світі, що робить їх незамінним елементом в науковій і навчальній діяльності Ботанічного саду Університету. В композиціях дендрарію ці рослини відіграють особливу роль, виконуючи санітарно-гігієнічні функції та зберігаючи декоративність протягом всього року.
СУ відкритому ґрунті в Ботанічного саду представлено 26 родів Голонасінних рослин, які відносяться до 5 родин відділів Ginkgophyta, Pinophyta, Gnetophyta:
Гінкговидні (Ginkgoaceae): Гінкго (Ginkgo);
Кипарисові (Cupressaceae): Калоцедрус (Calocedrus), Кипарисовик (Chamaecyparis), Криптомерія (Cryptomeria), Кунінгамія (Cunninghamia), Метасеквойя (Metasequoia), Мікробіота (Microbiota), Секвоя (Sequoia), Секвойядендрон або Мамонтове дерево (Sequoiadendron), Таксодіум або Болотяний кипарис (Taxodium), Туйовик (Thujopsis), Туя (Thuja), Широкогілочник (Platycladus), Яловець (Juniperus), Ксантоципарис (Xanthocyparis) і гібрид Кипарис Лейланда (Cupressocyparis × leylandii);
Соснові (Pinaceae): Модрина (Larix), Сосна (Pinus), Псевдомодрина (Pseudolarix), Псевдотсуга (Pseudotsuga), Тсуга (Tsuga), Ялина (Picea), Ялиця (Abies);
Тисові (Taxaceae): Головчатотис (Cephalotaxus), Тис (Taxus);
Ефедрові (Ephedraceae): Ефедра (Ephedra).
Всі Голонасінні – реліктові рослини, які потребують охорони у всіх місцях зростання, тому кожен вид цих рослин, представлений на території Ботанічного саду Університету має важливе значення. За даними Червоного Списку МСОП (2021-2) із 112 видів і різновидностей Голонасінних, які нині є в колекції, 1 вид (Picea kaoymai) має статус Critically Endangered (знаходиться під критичною загрозою), 10 видів (Abies fraseri, Abies koreana, Abies pinsapo, Ginkgo biloba, Larix decidua var. polonica, Metasequoia glyptostroboides, Picea omorica, Pinus nigra var. dalmatica, Sequoia, Sequoiadendron) – Endangered (знаходяться під загрозою), 12 видів (Abies cilicica, Abies holophylla, Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis obtusa, Cryptomeria japonica, Juniperus pingii, Larix gmelinii var. olgensis, Pinus monticola, Pinus peuce, Platycladus orientalis, Thuja standischii, Tsuga canadensis) мають статус Near Threatened (близький до загрозливого стану), 4 види (Ephedra gerardiana, Picea asperata, Pseudolarix amabilis, Thuja koraiensis) – Vulnerable (уразливі), 90 видів – Least Concern (знаходяться під невеликою загрозою). Із 7 видів Голонасінних, які занесені до Червоній Книги України, в колекції представлені Juniperus excelsa, Larix x polonica, Pinus cembra, Taxus baccata.
Нині в дендрарії Ботанічного Саду вирощується понад 1500 екземплярів Голонасінних. Майже половина з них – 40-70-річні рослини, висаджені в 1950-1980 рр. Досі збереглися біля 35 рослин, віком 100-150 років, висаджені в часи заснування Саду – 1839-1914 рр., які безумовно, є окрасою і гордістю Ботанічного саду. Насадження останніх років (починаючи з 2000 року) складають близько 60%.
Для збереження і збагачення колекції щороку проводиться насіннєве і вегетативне розмноження рослин, дорощування саджанців на розсаднику і в контейнерах. Поповнення колекції новими рослинами відбувається завдяки обміну насінням через насіннєву лабораторію з ботанічними установами світу, обміну живцями і посадковим матеріалом з ботанічними садами, дендропарками і заповідниками України, з приватних розсадників і садових центрів Києва та області.
В центрі наукової частини Ботанічного саду розташована Ділянка Хвойних рослин (Pinetum), площею близько 1 га. Назва її умовна, оскільки хвойні рослини ростуть по всій території Саду, але тут вони домінують (400 екземплярів). Назву вона отримала, коли в 1930-х роках навколо двох Сосен сибірських (Pinus sibirica) (1920 р.) і чотирьох екземплярів Туї західної (Thuja occidentalis) (1939 p.) був висаджений живопліт з Ялівцю козацького (Juniperus sabina), який зберігся і досі. Пізніше навколо нього сформований живопліт з Туї західної ‘Fastigiata’ загальною довжиною 88 п.м. у вигляді трьох трикутників. На цій ділянці ростуть найстарші в Ботанічному саду Сосни Веймутова (Pinus strobus) (1856 р.), Ялина звичайна (Picea abies) (1907 р.), Тис ягідний (Taxus baccata) віком більше 135 років, В’яз приземкуватий (Ulmus pumila) (1894 р.), Клен бархатистий (Acer velutinum) (1910 р.) та багато інших цікавих рослин.
На Ділянці Pinetum у 2009 році виділена ділянка Ялівців, площею 30м2. Тут зібрані понад 20 видів і сортів цього роду, більшість з яких подаровані Ботанічному саду аматорами та співробітниками інших ботанічних наукових установ. Частина цієї ділянки розташована на схилі, реконструкцію якого допомагали проводити співробітники Національного антарктичного наукового центру (м. Київ).
У 2010 році на Ділянці Pinetum розпочали висаджувати унікальні для кліматичних умов Києва хвойні рослини: Головчатотис, Кунінгамію з Південно-Східної Азії, Секвою і Секвоядендрон або Мамонтове дерево з Північної Америки і Мексики, а також гібрид Кипарис × Лейланда.
У 2004 - 2007 рр. в науковій частині дендрарію закладено дві експериментальні ділянки роду Ефедра (Ephedra). Починаючи з 2002 року І.Ю. Івановою розпочата робота по інтродукції видів цього роду і випробування їх життєздатності в ґрунтово-кліматичних умовах Києва. Нині у Ботанічному саду представлено 14 видів ефедр і це одна з найбільших колекцій роду Ефедра в Україні.
Наші контакти
Ми знаходимось за адресою:
Україна, 03022, м. Київ-022,
проспект Академіка Глушкова 2
Станція метро Виставковий центр
Приймальня директора:
Кімната №307
E-mail: biomed@knu.ua
Телефон/Факс: +38044 521-35-98
Гаряча лінія:
E-mail: knu.ibm.questions@gmail.com
Поштова та юридична адреса:
Україна, 01601, місто Київ-601,
вул. Володимирська, 64/13
ННЦ "Інститут біології та медицини"
Навігація по сайту
Повідомити про помилку
Якщо ви помітили помилку на сторінці, виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
