Водну оранжерею Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна можна оглядати не раз і щосезону знаходити в ній щось нове. У травні зацвів Eichhornia crassipes (Mart.) Solms – водяний гіацинт розеткоподібний, який відноситься до родини Pontederiaceae Kunth.

Центр розповсюдження Eichhornia сrassipes – тропічні водойми Південної Америки. Латинську назву рід отримав у 1883 році на честь німецького професора права Ейхгона (Eichhorn). Вперше про існування водяного гіацинту дізналися у 1884 році, коли його вивезли з Венесуели на виставку хлопку, як декоративну, красиво квітучу рослину з надзвичайно оригінальними листками. Рослина викликала фурор у відвідувачів виставки, тому її з задоволенням купували для прикрашання приватних водойм. Але через деякий час водяний гіацинт почав катастрофічно розростатися, перетворившись у водяний бур’ян. Нині у Червоній книзі МСОП Eichhornia crassipes включено до офіційного переліку чужорідних інвазійних видів.

У колекції тропічних рослин Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна водяний гіацинт вирощується з 1967 року. Живий матеріал отримали із ботанічних садів м. Сухумі та Санкт-Петербургу (Ботанічний інститут ім. В.Л. Комарова). Для рослин створено оптимальні умови у захищеному ґрунті, а саме: рослини утримуються в басейнах глибиною 50-70 см.; температурою води +18º-25ºС; температурою повітря – +20º-30ºС; рН – 7,4-8,4; відносною вологістю повітря близько 80-90%; освітленням 15000-20000 люкс із обов'язковим доосвітленням восени та взимку. З грудня до лютого рослини знаходяться в умовному стані спокою; у квітні-травні щорічно квітують, утворюють життєздатне насіння та проходять всі періоди онтогенезу, який 3-4 роки. Eichhornia crassipes – пантропічний вид. Екологічно рослина відноситься до водних рослинних угруповань – плаваючих плейстофітів, що пристосувалися до життя не тільки на поверхні води, але і до дна водойми, прикріпившись корінням або повністю вкорінившись в річковому мулі (під час посухи). В умовах захищеного ґрунту Ботанічного саду рослини досягають у висоту 85±15 см. Коренева система мичкувата, довжиною 70±5 см. Квітки зібрані у суцвіття – неправильний колос завдовжки 15±5 см. Квітконос м'ясистий, формується у пазусі криючого листка, завдовжки 35±5 см, завширшки 15±0,3 см. Квітки сидячі, шестипелюсткові, забарвлені у фіолетовий колір, без запаху. Верхня пелюстка має по центру забарвлену у синій колір пляму, в середині якої розміщена жовтогаряча пляма. Квітки мають вранішньо-денний тип квітування. Формування зав'язі відбувається під водою. Дозрівання насіння спостерігається в червені-серпні. В умовах захищеного та відкритого ґрунту, у червні–вересні водяний гіацинт можливо розмножувати вегетативно за допомогою столонів, які розвиваються в пазухах 12-14-го листків. В умовах захищеного ґрунту рослини добре розвиваються, у відкритому ґрунті вирощування цих рослин можливе лише з травня до вересня.

Нами було перевірено та встановлено, що E. crassipes в умовах захищеного ґрунту має високі бактерицидні та фітонцидні властивості. Мікробне число відповідно складає у воді E. crassipes 3,4-3,5 тис.бакт./мл. і без досліджуваних рослин відповідно – 10,5-11,8 тис.бакт./мл. Вплив дії летких речовин на тест-культури: Staphylococus aureus, Bacillus subtilis, Proteus vulgaris, Escherichia coli, Candida albicans високий, зупиняє процес росту їх на відстані від 6-17 мм до 80-88 мм. Особливий ефект відзначено для Escherichia coli, яка взагалі не розвивалася. У зв'язку з чим ми рекомендуємо E. crassipes використовувати у якості природних фільтрів і культивувати у природних та штучних водоймах різного типу.

Т.П. Мазур к.б.н. ст.наук сп., провідний біолог
А.Я. Дідух к.б.н., провідний біолог Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна