19 квітня 2019 р. виповнюється 170 років від дня народження Івана Федоровича Шмальгаузена – видатного ботаніка-флориста і палеофітолога, знавця української флори, директора нашого Ботанічного саду з 1879 по 1894 рр., професора кафедри морфології та систематики рослин Університету Св. Володимира.

Народився Іван Федорович 3 квітня (за старим стилем) 1849 р. у м. Петербурзі у дружній високоосвіченій сім’ї. Батько часто брав сина-гімназиста з собою на службу, в бібліотеку імператорської Академії наук, де майбутній дослідник захоплено читав природничу літературу, що певним чином, обумовило подальше його навчання і життєвий шлях. Навчаючись на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету, Іван Федорович вже на першому курсі захопився морфологією та систематикою рослин, а на другому курсі узявся за виконання наукової праці «Про послідовність пагонів у суцвітті злаків». За спогадами першого вчителя вченого А.М. Бекетова «… знання мов, швидко набуте уміння поводитися з мікроскопом під керівництвом А.С. Фамінцина, прекрасний талант до малювання дали можливість юному Шмальгаузену вже з другого року університетського курсу зайнятися ембріологічним дослідженням, за яке він одержав у 1870 р. Золоту медаль». Після закінчення університету Іван Федорович у 1874 р. успішно захистив магістерську дисертацію і був відряджений за кордон на два роки для удосконалення знань зі свого предмету. У закордонному відрядженні Шмальгаузену випала можливість навчатися і працювати у провідних університетах Страсбурга і Цюриха, у Вені, Празі, Мюнхені, Берліні, познайомитися з відомими ученими-педагогами А. де Барі, В. Шімпером, І. Гейєром, які виявили здібності талановитого вченого і вплинули на його подальшу наукову діяльність. Повернувшись із відрядження Іван Федорович із наполегливістю почав опрацьовувати зібраний науковий матеріал, відвідувати засідання і приймати активну участь у діяльності Петербурзького товариства природодослідників, отримав дозвіл та почав викладати в Петербурзькому університеті. Навесні 1877 р. захистив докторську дисертацію на тему «Исследования над развитием млечных вместилищ растений», офіційними опонентами було запрошено професорів Бекетова і Фамінцина. У 27 років ім’я І.Ф. Шмальгаузена стало досить відомим в ботанічних колах, його сучасники відмічали, що молодий талановитий вчений вирізняється новаторським науковим мисленням, пізнавальною активністю, різнобічною діяльністю.

У 1878 р. І.Ф. Шмальгаузена запросили до Київського університету Святого Володимира на посаду завідувача кафедри морфології та систематики рослин. До Києва вчений прибув на початку 1879 р. і відразу почав читати лекції студентам природничих дисциплін, медикам і фармацевтам. При викладанні прагнув ввести експериментальну ботаніку, на лекціях широко практикував показ грибів, мохів, папоротей та хвойних рослин, вперше в Києві на практичних заняттях продемонстрував водорості. Цього ж року І.Ф. Шмальгаузена призначили директором Ботанічного саду. Під його керівництвом у Ботанічному саду наукова робота проводилася паралельно у двох напрямках: практичному (інтродукція; лікарські і технічні рослини; плодівництво) і ботанічному (всебічне вивчення південно-західної Росії, Криму і Кавказу). У Саду видавався каталог насіння, який розсилався 80 ботанічним садам, а завдяки друкованим працям Київський ботанічний сад набув широкої популярності серед вітчизняних і закордонних садів. І.Ф. Шмальгаузен не був кабінетним ученим, він активно проводив флористичні дослідження на Поділлі, Волині, Південному Сході України, Приазов’ї, Південному березі Криму та околицях Києва – на Печерську, біля Аскольдової могили, на території Видубецького монастиря, Деміївці, Борщагівці, на Микільській Слобідці тощо. На підставі опрацьованого гербарного матеріалу попередніх ботаніків і власних флористичних дослідженнях у 1886 р. вийшла друком монографія «Флора Юго-Западной России, т. е. губерний: Киевской, Волынской, Подольской, Полтавской, Черниговской и смежных местностей», а у 1895-1897 рр., вже після смерті І.Ф. Шмальгаузена, була опублікована фундаментальна праця «Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа» (у двох томах) де було подано докладні описи та ареали 2714 видів квіткових і вищих спорових рослин з дихотомічними таблицями, зокрема для Волині наведено 884 місцезнаходжень рослин, для околиць Володимир-Волинського – 59, Луцька – 16 тощо. Добре відома усім ботанікам світу започаткована Іваном Федоровичем гербарна колекція «Гербарий европейской флоры». Праці вченого з питань палеоботаніки заслуговують на особливу увагу, зокрема “Матеріали до третинної флори Південно-Західної Росії”, де висвітлено результати досліджень третинної флори України. Вченому належить і низка інших важливих палеоботанічних праць, остання з яких присвячена найдавнішій флорі девонської системи Донецького басейну.
І.Ф. Шмальгаузен займає гідне місце у когорті видатних вітчизняних науковців, його багата наукова спадщина високо оцінена і добре відома не одному поколінню вчених-ботаніків і палеонтологів. Життя і діяльність Івана Федоровича Шмальгаузена протягом 15 років нерозривно були пов'язані з Ботанічним садом Київського університету , задля розвитку якого він доклав чимало зусиль.

У квітні 2019 року співробітники Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна спільно з науковцями Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України вшановуючи пам'ять Івана Федоровича Шмальгаузена, відвідали та впорядкували його могилу, яка знаходиться у Києві на Байковому кладовищі.

В.П. Коломійчук, Н.М. Белемець

Література про вченого:

1. Бекетов А. Иван Федорович Шмальгаузен: Некролог // Науч.обозрение. – 1894. - № 17. – С. 513.
2. Ботанічний сад імені академіка О.В. Фоміна. 1839-2009: путівник-довідник / за ред. В.В. Капустяна, В.А. Соломахи. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2009. – 367 с.
3. Гудзь Ю.П., Пилипчук О.Я. Іван Федорович Шмальгаузен / Відп. ред. В.І. Чопик. – К.: Наук. думка, 1991. – 152 с.